Так сталось, що серед широкого різноманіття моїх «бізнес-цікавостей», (а також, завдяки примхам долі та бажанню зробити світ чистішим), – є і проект «Чисте Прикарпаття» в місті Калуш. Звісно, цей проект несе і комерційний, і соціальний характер, але основна місія будь-якого сміттєпереробного підприємства – нормалізація екологічної ситуації.
Сміттєпереробний завод – це лише ланка в ланцюзі складної стратегії по збиранню, переробці, утилізації та зберіганню побутових відходів.
Сумно констатувати, але в Україні така стратегія відсутня, – доки ми не знаємо, куди подіти мільярди тонн відходів, – чимало країн перетворюють сміття на ресурс, а замість небезпечних «допотопних» сміттєзвалищ зводять заводи по утилізації, які не поступаються витворам архітектурного мистецтва та використовують майже космічні технології.
Звісно, можна вчергове повторити: «Нам до такого рівня, як до неба…», а можна проаналізувати, вивчити досвід і все ж таки перетворити мрію на реальність…
Тож, починаємо наш віртуальний тур екозаводами з утилізації сміття:
1. Австрія. Відень. Шпіттелау.
Один з найвідоміших заводів з переробки сміття Шпіттелау знаходиться в центрі австрійської столиці – поруч з офісними будівлями, елітним житлом і дитячим садочком. Тут на теплову енергію перетворюється 265000 тонн сміття на рік, що забезпечує гарячою водою 60000 квартир і більше 3000 великих споживачів, включаючи найкращу лікарню в Європі. У величезній золотій кулі нагорі знаходиться видове кафе, а свою архітектурну унікальність завод отримав від провідного архітектора сучасності Фріденсрайха Гундертвассера.
2. Швеція.
Швеція – один зі світових лідерів, що використовує технологію «енергія-з-сміття» (waste-to-energy). Тут знищується 99% сміття (а це майже 2 500 000 тонн щорічно), яке, своєю чергою, використовується для вироблення електрики і тепла. У країні функціонує більше 30 сміттєпереробних підприємств, серед яких найбільший і найпотужніший у світі – завод компанії EcoEnergy в місті Уппсала. Незважаючи на те, що до Швеції щорічно з сусідніх країн (які, до речі, доплачують за використання своїх відходів) надходить близько 800 тис. тонн сміття, – EcoEnergy завантажений лише на 75%.
3. Тайвань.
Тут функціонує перший і єдиний в світі мобільний завод з переробки сміття. Підприємство на колесах, що працює на сонячних батареях, їздить віддаленими територіями острова, забирає сміття і виробляє з нього, зокрема, плитку для будівельних робіт.
4. Японія. Осака.
Важко повірити, що ця, ні на що не схожа споруда, – сміттєпереробний завод MOP Maishima. Образ будівлі створив вже згадуваний вище Фріденсрайх Гундертвассер – майстер зі своїм унікальним стилем, пристрасний захисник навколишнього середовища.
5. Данія. Копенгаген.
CopenHill – сміттєпереробний завод, що знаходитися в 2 км. від королівської резиденції і переробляє 440000 тон відходів на чисту енергію, яка забезпечує електрикою і центральним опаленням 150000 домівок. На даху споруди відкрито природний парк з гористим ландшафтом, 7000 чагарниками і 300 соснами. А ось на схилах даху розташовано гірськолижну трасу висотою 85 м. і довжиною 200 м., покриту «невепластом» – матеріалом, за властивостями наближеним до снігу. Цей гірськолижний схил обійшовся в 12,5 млн. євро., а його автор – найзоряніший молодий архітектор сучасності – Бьярке Інгельс.
До речі, до 2025-го року Копенгаген має стати першим вуглецево-нейтральним містом з нульовим викидом парникових газів, а до 2035-го року вуглецево-нейтральною стане вся Данія…
Цікаво? Мені, до речі, було і цікаво і дуже корисно знайти та проаналізувати цю інформацію… У наступному пості продовжиться розповідь щодо «цікавинок утилізації», дізнаємось також про будівельний бум у сміттєпереробній індустрії Європи та про те, до яких заходів вдаються уряди різних країн, аби стимулювати населення до сортування сміття… Па-па!
